Літо 2026 року стало для українських громад періодом інтенсивного перезавантаження. Поки Уряд на рівні Стратегічної інвестиційної ради затверджує пріоритети та розподіл коштів на 2027–2029 роки у 18 ключових секторах, на місцях триває гаряча пора оновлення перспективних планів та стратегій. Проте результати моніторингу, проведеного ГО «Проти Корупції» у партнерстві з Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій за підтримки Європейського Союзу, демонструють неоднозначну картину: більшість громад Черкащини лише зараз починають робити перші реальні кроки у залученні публічних інвестицій, тривалий час перебуваючи у полоні формалізму.
Про те, чому реформа гальмує на рівні ОМС, як прифронтові регіони випереджають центральну Україну в інвестиційному менеджменті та чому депутати більше не бояться гасла «немає школи — немає села», розмірковує сертифікований експерт із питань публічних інвестиційних проєктів Юрій Путря.
Бюджетний хаос та правила «на колесах»
Реформа публічних інвестицій в Україні впроваджується у надшвидкому темпі — фактично за два роки держава намагається пройти шлях, який у європейських країнах займав десятиліття. Такий поспіх прогнозовано спровокував певний управлінський хаос.
Головна причина — розсинхронізація реформи із традиційними бюджетними процесами в громадах. Органам місцевого самоврядування (ОМС), які до 1 вересня мають затвердити свої бюджети та звести потреби розпорядників, довелося «на колінах» впроваджувати нові інструменти. Олії у вогонь підливають і профільні міністерства, які часто змінюють правила гри безпосередньо під час процесу.
Яскравий приклад — субвенція на Нову українську школу (НУШ). Держава виділила значні кошти через МОН, анонсувавши масштабне будівництво сучасних STEM-лабораторій (фізика, хімія, природничі науки). Проте через брак чітких роз'яснень та постійні коригування правил, лише під кінець травня 2026 року стало зрозуміло: більшість громад отримають фінансування лише на базове облаштування освітніх просторів, і тільки одиниці — на повноцінні інноваційні лабораторії.
Папір усе стерпить: про загрози «паперового обману»
Одним із найбільших викликів реформи залишається якість даних, які громади вносять до державної екосистеми Dream — головного цифрового інструменту, де мають відображатися всі середньострокові плани та єдині портфелі проєктів. Наразі система працює не на повну потужність через затримки у нормативній базі з боку Мінекономіки, але моніторинг уже виявив тривожну тенденцію.
Експерти класифікують проблему як «режим паперового обману»:
-
80% невідповідностей виникають через банальну безвідповідальність: об'єкти вже завершені або прийняті в експлуатацію, але ОМС просто «забувають» оновити дані в системі.
-
Інша частина — це випадки, коли за документами проєкт перебуває на фінальній стадії, а під час виїзду моніторингової групи на місце виявляється лише закладений фундамент.
Уже найближчим часом цей «паперовий фікшн» закінчиться. Державна аудиторська служба готує жорсткі перевірки, а за невідповідність реального стану справ цифровим звітам для посадовців передбачена персональна відповідальність.
Черкащина vs Південь: соціалка проти економічного виживання
Аналіз інвестиційних портфелів виявляє разючу ментальну відмінність між громадами Центральної України та прифронтових областей (зокрема, Миколаївщини та Херсонщини).
Громади Черкащини у 2026 році залишаються сильно зацикленими на соціальних проєктах. У їхніх планах домінує оновлення приміщень шкіл, створення коворкінгів, ветеранських хабів та перебудова закритих навчальних закладів під житло для ВПО. Безумовно, це важлива гуманітарна складова, але вона не генерує доданої вартості для бюджету.
Натомість прифронтові громади Півдня, які пройшли через важкі випробування 2023–2026 років, мислять категоріями сталого економічного розвитку та бізнес-пітчингу:
-
Логістичні хаби на межі областей: Через постійні обстріли інфраструктури Херсонщини, сусідні миколаївські громади пропонують інвесторам створювати на своїй території безпечні бази для автотранспортних компаній.
-
Переробка замість експорту сировини: Прикладом успіху став проєкт переробки соняшника на Миколаївщині. Громада грамотно презентувала інвестору інвестиційний план, і за 2,5 місяці в регіоні з'явилося потужне підприємство, що працює у три зміни, забезпечує 120 робочих місць і будує власну промислову сонячну електростанцію (СЕС).
-
Екологічні інновації: Для вирішення проблеми висихання південних водойм експерти запропонували громадам моделювати запуск плавучих сонячних станцій на понтонах, і цей процес уже тестується на практиці.
Де знайти кадрів та альтернативні рішення?
Найбільший біль українського самоврядування — відсутність певних компетенцій та фахівців із проєктного менеджменту. Внести дані в систему Dream як оператор — не проблема. Проблема — якісно розробити інвестиційний план.
Державний стандарт вимагає, щоб до кожного великого проєкту громада пропонувала альтернативні рішення. На практиці ОМС повністю ігнорують цю вимогу через надмірне навантаження. Проєкти готуються формально, без прорахунку ризиків.
Раніше стратегії громад на 120–130 сторінок, які за гроші міжнародних донорів писали сторонні експерти, роками припадали пилом на полицях, бо не відповідали реальним потребам людей. Зараз ситуація змінюється. Оскільки етап чинних стратегій завершується у 2027 році, громади починають планувати свій розвиток до 2034 року за новими європейськими стандартами. Вони усвідомлюють: якщо громада не вкладає у проєкт власний фінансовий чи інтелектуальний ресурс, він ніколи не буде реалізований.
Зміна парадигми: «Немає школи — немає села» більше не працює
Реформа публічних інвестицій неочікувано підштовхнула громади до болісної, але тверезої оптимізації інфраструктури. Раніше закриття будь-якої малокомплектної школи спричиняло політичні війни на місцевому рівні. У 2026 році риторика радикально змінилася.
Депутати місцевих рад та жителі починають мислити прагматично. Стає зрозуміло, що відбудовувати чи утримувати величезні напівпорожні споруди радянських часів — це шлях до банкрутства громади. Набагато ефективніше — інвестувати кошти у капітальний ремонт доріг, закупити шкільні автобуси, а вивільнені ресурси спрямувати на запуск економічних проєктів.
Економічний розвиток приведе на територію бізнес, бізнес створить робочі місця, у громаді залишиться молодь — і лише тоді з'явиться природна потреба у будівництві нових, сучасних європейських шкіл. Саме в переході від утримання стін до стимулювання розвитку і полягає головна філософія реформи, яку Черкащина, попри всі труднощі, нарешті починає опановувати.
Цей матеріал створено в рамках проєкту «Контроль публічних інвестицій», який впроваджують Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Центр економічної стратегії та ГО «Технології Прогресу» за підтримки Європейського Союзу.