Українські громади у 2026 році отримали більше можливостей залучати кошти на відновлення та розвиток. Після тривалої паузи знову запрацював Державний фонд регіонального розвитку, але на підготовку до першого відбору за новими правилами громади мали дуже стислий час. Чи встигали вони розібратися з вимогами, підготувати проєкти та пройти процедури — розповідають представники громад Черкаської та Миколаївської областей.
Після тривалої паузи у 2026 році знову запрацював Державний фонд регіонального розвитку. Цьогоріч на нього передбачили 2 млрд грн, а сам механізм змінився. ДФРР тепер працює в межах нової системи управління публічними інвестиціями, а його кошти спрямовуються на середньострокові плани пріоритетних публічних інвестицій.
Для громад це означало досить стислий цикл підготовки. До 3 серпня вони мали подати обласним адміністраціям середньострокові плани разом із пріоритезованим переліком проєктів, а ОВА — передати перевірені матеріали Мінрозвитку до 13 серпня. Водночас громадам потрібно було розібратися з новими вимогами, визначити пріоритети, підготувати документи та пройти всі необхідні етапи.
Крім того, всі роботи за проєктами, які реалізовуватимуться коштом програми ДФРР, громади мають завершити до кінця 2026 року!
І тут виникають питання: чи справді громади встигли адаптуватися до нових правил? І як нові механізми фінансування працюють на місцевому рівні, де виникають бар’єри та що саме впливає на можливість громади довести проєкт від підготовки до реалізації?
Відповіді на ці питання щукали експерти ГО «Проти Корупції» у межах проєкту «Громадський моніторинг публічних інвестицій у соціальну інфраструктуру Миколаївської та Черкаської областей».
Новий ДФРР: спочатку планування, потім фінансування
Цього року громади вже не просто подавали окремі проєкти на конкурс ДФРР. Їхні пропозиції мали бути частиною середньострокових планів пріоритетних публічних інвестицій і відповідати стратегіям розвитку. Для одного суб’єкта планування можна було подати не більш як п’ять публічних інвестиційних проєктів, включених до єдиного проєктного портфеля.
Такий підхід має зробити розподіл коштів більш системним: держава бачить не окремий об’єкт, а загальний перелік пріоритетних інвестицій громади чи регіону. Але для самої громади це означає додаткову роботу ще до моменту, коли вона може претендувати на фінансування.
І саме на цьому етапі починаються відмінності між громадами.
Водяницька громада: загальна реформа зрозуміла, а от ДФРР — «не дуже»
У Водяницькій громаді Черкаської області з реформою публічних інвестицій уже працюють. Команда неодноразово проходила навчання, але на запитання, чи зрозуміло, що саме потрібно зробити, аби конкретний проєкт мав шанс на фінансування ДФРР, представниця громади відповіла: «Не дуже».
Про це розповіла Світлана Літвінчук, провідна спеціалістка з інвестиційних проєктів громади. Фахівчиня підкреслила, що окремого навчання саме щодо ДФРР громада не проходила. Водночас нові вимоги до готовності проєктів в громаді знають, і одна з головних проблем — необхідність мати проєктно-кошторисну документацію.
Для невеликої сільської громади витратити кошти на ПКД, не знаючи, чи буде проєкт профінансований, непросто. Представниця громади прямо називає цю вимогу великою перепоною.
У Водяницькій громаді є конкретний приклад — друга черга водогону в Шубиних Ставах. Наявна документація ще з 2018–2019 років потребує коригування, а знайти підрядника, готового виконати ці роботи, теж виявилося непросто.
Тобто для громади новий механізм — це не лише питання доступності грошей. Спочатку потрібно мати час і ресурс на підготовку самого проєкту та пройти всі процедури.
До слова, під час розмови з експертами організації, провідна спеціалістка окремо окреслала труднощі щодо роботи з DREAM, куди вносяться інвестиційні проєкти для отримання фінансування. «Разом з колегами вбачаємо доцільність оновлення інструкції, спрощення подання проєктів, розроблення чіткої послідовності кроків та створення можливості на етапі подання бачити помилки й невідповідності», — зазначила вона.
Степанківська громада: проєкти є, але власного внеску немає
У Степанківській громаді Черкаської області до самої ідеї нової моделі ставляться позитивно. «Комплексність дуже класна. Прив’язка до DREAM і публічних інвестицій — ще краща», — каже Сергій Гончар, спеціаліст I категорії відділу економічного розвитку. Він особливо відзначива, що нова система потенційно може бути менш залежною від ручного впливу, який, за його словами, був можливий у старому механізмі ДФРР.
Але для самої громади новий механізм поки фактично недоступний. У проєктному відділі працюють двоє фахівців, які раніше входили до обласної комісії ДФРР, однак фінансовий орган передбачив на публічні інвестиції нуль гривень. Через це громада не може внести свої проєкти до DREAM і, відповідно, претендувати на фінансування ДФРР.
«Потрібно для програми ДФРР передбачити можливість внесення в DREAM проєктів, в яких власний внесок дорівнює нулю», — пропонує Гончар. Він вважає, що за нинішньої моделі значна частина громад може залишитися поза фондом, а його кошти ризикують передусім дістатися містам та обласним центрам, де більше можливостей для власного фінансування.
Для Степанківської громади це не абстрактна проблема. Серед проєктів, які вона хотіла б реалізувати, є дорога між двома селами: грошей вистачає максимум на виготовлення ПКД, але не на сам проєкт. За нинішніх умов громада може залишитися з готовою документацією, але без можливості провести проєкт далі через систему.
На Миколаївщині питання не лише в новому відборі
У розмовах із громадами Черкащини головними виявилися дуже практичні питання щодо можливостей фінансування. Але досвід Миколаївщини додає до цієї картини ще одне питання — чи справді новий ДФРР усунув проблеми, за які громади критикували старий механізм.
Олег Пилипенко, голова прифронтової Шевченківської громади Миколаївської області, дивиться на це ширше — через те, як нова система публічних інвестицій змінила роботу громади. Він говорить і про нові вимоги до планування, і про кадрове навантаження, і про ситуації, коли навіть знайдене зовнішнє фінансування не вдається швидко провести через систему.
Водночас сам ДФРР посадовець не відкидає. За його словами, до війни фонд загалом працював нормально, але система відбору потребувала змін, зокрема через можливість ручного впливу на розподіл балів.
Сільський голова ділиться спогадами, що раніше ОВА могла додавати проєктам до 100 балів. Він згадує один із попередніх відборів, коли чотири міські проєкти отримали по 25 додаткових балів, тоді як сільські громади області — жодного.
«Тобто дивним чином чотири міські проєкти отримали по 25 балів. А громади сільські з області, яких 51, отримали нуль. І питання: а чого так? Інші недостойні, чи тільки в міста проблеми?»
Щодо вимоги програми мати проєктно-кошторисну документацію, на його думку, це не є проблемою: «ПКД зробити — то ж якби штука не хитра». Проблема виникає, коли між підготовкою документації та фактичною реалізацією проходить стільки часу, що ціни вже встигають змінитися.
Це добре доповнює досвід Водяницької громади: питання не лише в самій вимозі мати ПКД, а й у тому, скільки часу та ресурсу громада витратить на підготовку документації і чи залишиться вона актуальною до моменту фінансування.
На цьому тлі сільський голова повертається до головного питання до реформи: чи стала вона для громад швидшою, кращою та ефективнішою. Поки переконливої відповіді на це він не бачить — про це та інші думки розповімо в окремому матеріалі.
Коли проблема починається ще до підготовки проєкту
Ще один показовий випадок — Широківська громада Миколаївської області. Представниця громади, Людмила Матолич, під час розмови в середині серпня 2026 року повідомила, що громада на той момент не знала про ДФРР саме 2026 року.
Це не дає підстав стверджувати, що громада пропустила можливість фінансування саме через необізнаність. Але хронологія важлива: на сайті Мінрозвитку інформація про програму зʼявилася 24 липня, а до 3 серпня громади мали подати ОВА середньострокові плани разом із пріоритезованим переліком проєктів. Втім, сама постанова, яка затверджує порядок використання коштів фонду датується 08 липня 2026 (Постанова № 883).
На цьому тлі слова представниці Широківської громади показують ще один аспект доступу до фінансування. Щоб скористатися новим механізмом, потрібно не тільки мати проєкт, а й вчасно отримати/побачити інформацію, знайти фахівця, розібратися з вимогами та вкластися у строки. Це перегукується з тим, що говорить голова Шевченківської громади про кадрову та часову спроможність громад.
Що це означає для громадського моніторингу
Для ГО «Проти Корупції» важливо не обмежуватися питанням, які проєкти отримали кошти. Під час попереднього етапу моніторингу ми вже бачили, що значна частина проєктів залишається на різних етапах підготовки, тому не менш важливо зрозуміти, чому вони не доходять до фінансування.
Нагадаємо, що попередній аналіз публічних інвестицій у Миколаївській та Черкаській областях охопив 1353 проєкти. На початок липня фінансування отримували лише близько 5% із них. Якщо раніше були очікування, що цей відсоток зміниться через повернення механізмів фінансування, то після розмов з громадами вони зникають.
Втім, ДФРР при цьому не єдиний ресурс, доступний громадам у 2026 році. Уряд також спрямовує майже 5 млрд грн коштів Європейського інвестиційного банку на Програму відновлення України III; фінансування є безповоротним, а серед пріоритетів — громади, які найбільше постраждали від війни або приймають значну кількість внутрішньо переміщених осіб. За словами Віталія Безгіна, за попереднім траншем цього року вже профінансували 125 об’єктів.
А поки що, за кожним нефінансованим проєктом може стояти своя причина: неготова ПКД, відсутність власного ресурсу, недостатня кадрова спроможність, затримка на певному етапі чи інша обставина. Саме тому однаково важливо дивитися і на тих, хто отримав гроші, і на тих, хто до них не дійшов.
Тому новий етап проєкту поєднує аналіз даних із роботою безпосередньо з громадами під час польових виїздів. І завдання організації не лише зафіксувати проблему. Під час виїздів команда обговорюватиме виявлені бар’єри з представниками/-цями громад і, де це можливо, надаватиме конкретні рекомендації, які допоможуть їх мінімізувати — під час підготовки проєктів, проходження процедур, залучення фінансування чи реалізації вже затверджених проєктів.
Тож в наступних матеріалах розповімо детально як громади користуються різними механізмами фінансування — державними та міжнародними, де виникають бар’єри і що допомагає доводити проєкти від підготовки до реального результату.
Цей матеріал створено в межах проєкту «Громадський моніторинг публічних інвестицій у соціальну інфраструктуру Миколаївської та Черкаської областей», який є частиною проєкту «Контроль публічних інвестицій» за фінансової підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації відповідає ГО «Проти Корупції»; її зміст не обов'язково відображає позицію ЄС. Проєкт «Контроль публічних інвестицій» виконують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО «Технології прогресу».