Усе почалося буденно. 22 липня Верховна Рада, майже без публічного розголосу, ухвалила низку законів. Серед них Read More
Усе почалося буденно. 22 липня Верховна Рада, майже без публічного розголосу, ухвалила низку законів. Серед них — важливі, але вузькі документи: про зниклих безвісти, енергетичну інтеграцію, просторове планування. Нічого вибухового. До 23 липня.
Того дня до парламенту було подано законопроєкт, який одним абзацом міг перекреслити роки антикорупційної реформи. З-під руки президента до Ради зайшов текст, що обмежував незалежність НАБУ і САП. Без консультацій із самими органами. Без пояснень для суспільства. І це спрацювало як детонатор.
Протести, які давно не бачили
Того ж вечора — стихійні мітинги в Києві, Львові, Харкові, Дніпрі та інших містах. Люди вийшли з плакатами: «Руки геть від НАБУ», «Антикорупція — не ворог», «Реформи — не декорації». Вперше за кілька років в Україні одночасно протестували у понад 10 містах.
Обшуки в офісі НАБУ. Арешт активіста Віталія Шабуніна. Погрози редакціям. Це виглядало не як збій, а як повернення до методів «ручного тиску». У повітрі запахло 2010-ми.
Світ помітив
На другий день — заяви з Брюсселя, Лондона, Вашингтона. «Жодного компромісу в питанні незалежності антикорупційних органів», — сказала єврокомісарка Йоганна Копманс. Посольства G7 заявили про «тривогу» і «потребу в негайному поясненні».
Провідні світові ЗМІ вийшли з заголовками:
«Zelenskyy’s biggest crisis since 2022» — The Washington Post
«Ukraine’s anti-corruption rollback threatens EU ties» — Financial Times
«Revolt in Kyiv: citizens protest against power grab» — The Guardian
Зворотний хід
Під тиском вулиці та Заходу, 24 липня президент подав інший законопроєкт — вже узгоджений із НАБУ та САП, який повертає незалежність. У парламенті готують термінове засідання. Комітети — у цейтноті. Нардепи — в режимі «врятувати репутацію».
У цей самий час депутати реєструють десятки нових ініціатив — від розвитку сільських медичних послуг до «Здорового серця» і підтримки аптек у громадах. Начебто — про добробут. Але вже ніхто не читає. Бо вся увага — на головному фронті: чи залишиться Україна антикорупційною державою.
Підсумок
Україна знову довела, що суспільство тут — не масовка. І що «війна» — не лише на фронті. У тилу точиться боротьба за цінності, через які нас підтримують мільйони людей у світі. І коли влада робить хибний крок, у ці дні є кому сказати: стоп.