На папері публічна інвестиція виглядає досить просто: є проєкт, визначена вартість, підрядник і строк завершення. Але коли починаєш стежити за об’єктом не лише через один запис у Prozorro, а від моменту першого договору до фактичного результату, картина стає значно складнішою. Один ремонт може мати додаткові роботи, новий договір після розірвання попереднього, змінені строки, нову експертизу та інші витрати, які разом формують уже зовсім іншу ціну проєкту.
Саме це показав моніторинг шести об’єктів у Миколаєві, який провела ГО «Проти Корупції»: двох укриттів та чотирьох харчоблоків. Ми дивилися не тільки на суми в договорах, а й на те, наскільки виконані роботи відповідають проєкту, що відбувається зі строками, як забезпечують безбар’єрність та енергоефективність і, зрештою, який результат отримає громада за витрачені кошти. І тут виявилася важлива річ: реальну вартість публічної інвестиції не завжди можна побачити, якщо дивитися на кожну закупівлю окремо.
https://www.youtube.com/watch?v=PijKfShbM7o
У одного ремонту може бути зовсім інша фінальна ціна
Найпоказовіший приклад — укриття корпусу №2 Миколаївського ліцею №38, розраховане на 422 людини. Початкова вартість робіт за договором становила 25,6 млн грн, потім з’явилися додаткові роботи приблизно на 2,3 млн грн, а після розірвання першого договору у 2026 році була проведена ще одна закупівля на 11,281 млн грн. Таким чином, якщо зібрати пов’язані між собою договори, маємо вже близько 39 млн грн, а не ті 25,6 млн, які можна побачити, якщо зупинитися на першому договорі.
І це не означає, що кожен додатковий договір автоматично свідчить про порушення або неефективність. Під час реалізації складного будівельного проєкту можуть виникати непередбачені роботи, змінюватися технічні рішення, виявлятися проблеми, яких не було видно на початку, а в умовах війни до цього додаються ще й пошкодження та інші ризики. Але для громадського контролю принципово важливо не втратити зв’язок між цими рішеннями і бачити всю історію одного об’єкта.
У ліцеї №38 ця історія особливо показова, адже перший договір розірвали через недотримання графіка, після чого були експертиза, кримінальне провадження, судовий процес і нова закупівля. Новий підрядник фактично продовжує історію попереднього договору, а тому для мешканців немає великого значення, скільки окремих закупівель бачить система — для них це все одно одне укриття, яке має бути готовим і безпечним.
Додаткові договори — це ще й час та супровід
Коли один договір закінчується і починається інший, змінюється не лише сума у таблиці закупівель. Громаді знову потрібно організувати процедури, підготувати документи, провести закупівлю, а залежно від конкретної ситуації можуть виникати додаткові витрати на коригування проєктної документації, експертизу, технічний та авторський нагляд та інший супровід робіт.
Тому навіть коли новий договір сам по собі має зрозуміле обґрунтування, його поява збільшує загальну ціну управління одним і тим самим проєктом. Особливо це помітно тоді, коли через зміну підрядника або істотне коригування робіт проєкт фактично запускає новий цикл процедур, хоча кінцева мета залишається тією самою — завершити одне укриття чи один харчоблок.
Саме тому ми вважаємо, що під час аналізу публічних інвестицій варто відходити від логіки «одна закупівля — один об’єкт» і дивитися ширше. Для громади має значення не ціна окремого договору, а повна вартість досягнення запланованого результату.
Майже однакові 30 мільйонів можуть дати різний результат
Цікаво подивитися на це і через просту арифметику. Чотири харчоблоки, які ми моніторили, коштують близько 31–34 млн грн, але кількість людей, які ними користуватимуться, різниться, тому вартість проєкту на одного користувача теж буде різною.
Харчоблок ліцею №3 коштує 31,5 млн грн і розрахований на 1189 користувачів — це приблизно 26,5 тис. грн на одного користувача. У гімназії №46 загальна вартість становить 33,3 млн грн при 942 учнях, тобто близько 35,3 тис. грн на одного, а в ліцеї №40 — 32,06 млн грн на 932 учні, або приблизно 34,4 тис. грн на одного користувача.
Ці розрахунки не дозволяють сказати, що один харчоблок «дорожчий без причини». Вартість залежить від площі приміщень, стану будівлі, інженерних мереж, обладнання та обсягу робіт, тому ціна на одного користувача — це не доказ порушення, а інструмент, який допомагає побачити різницю між проєктами і поставити правильні запитання.
З укриттями різниця ще помітніша. Якщо врахувати всі наведені у документах договори, для укриття ліцею №38 виходить близько 39 млн грн на 422 місця, тоді як для укриття ліцею №3 — 46,75 млн грн на 338 місць, тобто приблизно 92 тис. грн проти 138 тис. грн на одне місце.
Але і тут цифра потребує контексту. У ліцеї №3 йдеться про складний комплекс робіт із реконструкції частини підвалу, укріплення конструкцій, облаштування інженерних систем та інших робіт, тому сама різниця у вартості місця не є відповіддю на питання про ефективність інвестиції.
Ціна — це тільки одна частина історії
Не менш важливо дивитися на строки та фактичну готовність об’єкта. Наприклад, на момент моніторингового виїзду готовність укриттів у ліцеях №3 та №38 становила близько 40%, тоді як харчоблок гімназії №46 був виконаний приблизно на 95%, ліцею №52 — на 85%, а харчоблок ліцею №3 — приблизно на 45%.
Тому сам факт того, що на об’єкт передбачили 30 чи 40 мільйонів гривень, нічого не говорить про те, чи отримали люди результат. Треба дивитися, скільки коштів уже вкладено, скільки ще потрібно, чи відповідають виконані роботи проєкту, чи дотримуються строки і чи може об’єкт виконувати свою функцію.
На це добре накладається історія гімназії №46, де основний договір становив 22,25 млн грн, а додаткові роботи — ще 11,05 млн грн. Загальна вартість перевищила 33,3 млн грн, а строки реалізації проєкту при цьому неодноразово змінювалися, тому оцінювати його лише за сумою договору було б неправильно.
Не кожна затримка означає погане управління
Моніторинг також показав, чому не можна оцінювати всі об’єкти за одним шаблоном. Наприклад, харчоблок ліцею №40 планували запустити 1 вересня 2026 року, але 2 серпня поруч із об’єктом влучив безпілотник, через що були пошкоджені вікна, двері, витяжна система та конструкції будівлі.
За інформацією замовника, до цього підрядник працював за графіком. Тому тут затримка має зовсім іншу причину, ніж ситуація, коли роботи роками не завершують через організаційні проблеми або зміну договорів.
Для громадського моніторингу це принципова різниця: завдання не в тому, щоб знайти негатив у кожному проєкті, а в тому, щоб відділити управлінську проблему від обставин, які об’єктивно змінили хід реалізації. Саме тому ми фіксуємо не тільки недоліки, а й те, що працює нормально.
Миколаїв відкритий до громадського контролю
Окремо варто відзначити взаємодію з міською владою. Під час попередніх моніторингів Миколаївська міська рада та її профільні підрозділи співпрацювали з ГО «Проти Корупції» та сприяли проведенню виїздів. Цього року безпосередню комунікацію та супровід на об’єктах забезпечував представник Управління капітального будівництва Миколаївської міської ради. Команда отримала необхідну інформацію, доступ до всіх шести об’єктів і можливість проводити фото- та відеофіксацію без перешкод.
Це важливо, тому що громадський контроль працює не тоді, коли громадські організації просто публічно критикують владу, а коли за результатами перевірки можна поговорити з відповідальними підрозділами, передати конкретні рекомендації та побачити, що з ними відбувається далі. У Миколаєві до такого формату взаємодії відкриті, а рекомендації за результатами моніторингу передаються міській владі та Управлінню капітального будівництва для врахування під час подальшої роботи з об’єктами.
Саме такий підхід дає моніторингу практичний результат: не просто зафіксувати, що на об’єкті є проблема з доступністю, строками чи організацією робіт, а дати замовнику можливість її виправити. У підсумку це працює на ту саму мету, що й сама реформа управління публічними інвестиціями, — щоб рішення про витрачання коштів закінчувалося не освоєнням бюджету, а конкретним результатом для людей.
Більше про моніторинг — у подкасті та наших медіа
Про результати моніторингу шести об’єктів у Миколаєві ми також розповіли у випуску подкасту «ТО!СПИтаємо» — говоримо про вартість відбудови, додаткові договори, строки виконання робіт та те, що насправді отримує громада за витрачені кошти.
🎧 Дивіться випуск на YouTube:
https://www.youtube.com/watch?v=PijKfShbM7o
Стежити за новими матеріалами про відбудову, громадський контроль та використання публічних коштів можна на наших майданчиках:
🌐 Сайт ГО «Проти Корупції» — https://news.protucor.com/index.php/materialy
▶️ YouTube — https://www.youtube.com/watch?v=PijKfShbM7o
📘 Facebook — https://www.facebook.com/shtabkr/
Там ми публікуємо результати моніторингів, аналізуємо проєкти відбудови та стежимо за тим, як громади використовують кошти на відновлення.
Цей матеріал створено в межах проєкту «Громадський моніторинг публічних інвестицій у соціальну інфраструктуру Миколаївської та Черкаської областей», який є частиною проєкту «Контроль публічних інвестицій» за фінансової підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації відповідає ГО «Проти Корупції»; її зміст не обов'язково відображає позицію ЄС. Проєкт «Контроль публічних інвестицій» виконують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО «Технології прогресу».